З підслуханої у день голосування виборчо-народної творчості

   У день виборів Президента України міні-мітинги влаштовували усюди — на кухнях, в автобусах, на зупинках і на базарі. Таких перлів і дискусій на жодному «Шустері» не почуєш. Про «Юльку, котра, якщо не виграє, то поїде з горя до Харкова — строк досиджувати». Про Порошенка, «через якого сусідка обіцяла корову продати». Про Ляшка, який «хоч і не тієї орієнтації, але дупу свою ніде не ховав — в усіх гарячих точках побував»... Не встигла поріг своєї виборчої дільниці переступити, а з політтворчості малинчан уже знала, що «у Києві, аби проголосувати, люди по дві години у чергах стоять, більшість — у вишиванках. Ідуть на вибори, як на свято». На подвір’ї клубу, де розміщена дільниця, — спокій. На вході — хлопці у міліцейських погонах. Слідкують за порядком. На дільниці — все йде за планом. Та достатньо було зайти після виборів на автобусну зупинку, як тут же на мітинг потрапила. Чоловіча компанія пару після голосування випускала.

— Чув, що Юлька казала? Як її не виберуть, то третя революція почнеться.

— Та нащо вона взагалі на ті вибори пішла? Хай би вже єдиний кандидат був. А вона вийшла і давай по-своєму робити: про що без неї домовлялися, все дурно.

— А грошей скільки на другий тур вгатять, як Порошенко одразу не пройде. По телевізору казали — 500 мільйонів. Хай би на військо ті мільйони віддали, щоб вже лад на сході навели. Чули, як Луценко про якусь там ізраїльську зброю розповідав, щоб тих псів, які по наших хлопцях валять, знищити? 17 мільйонів доларів коштує.

— Та хто б ту зброю купував? То Луценко казав гроші на другий тур не тратити, бо йому не зброя треба, а щоб Порошенка у першому турі вибрали. А як спершу за Юльку тягнув? Казав, що розуміє її, бо сам сидів. І що? До Пєті пішов? Значить, вже щось там не поділили…

— А я за Порошенка не голосував, бо він казав, що треба їхати та з Москвою домовлятися. Ні. Наїздилися вже до царя-батюшки Путіна. Тепер, як москалю треба, хай сам до нас їде. А то кланялися йому, кланялися, а він он що виробляє.

На «компліментах» Путіну «зупинковий» мітинг перервався: з-під автобусних коліс курява така, що рота краще стулити.

Зате в автобусі — свій, «виїзний» мітинг вже у розпалі був. Народу — як оселедців у бляшанці, а розморені спекою пасажири кандидатів у прикуску з пилюкою «смакують».

— Сусідка сміялася, що, як Порошенко пройде, то треба буде корову продавати. Біля худоби, каже, не треба поратися, щоб копійку заробити. Нащо, як за Порошенка всі у шоколаді будемо? — веселила сусідів по салону літня жінка.

— А Юлька що: як не виберуть, поїде з горя до Харкова — строк досиджувати?

— Та вона полюбе сидіти буде. Як не у президентському, то знов у прем’єрському кріслі. Нікуди Пєтя від неї не дінеться.

— А ви чули, що 28 травня Тимошенко до Малина збирається? Чого їй сюди їхати? Вибори вже пройшли, то нащо воду у стакані каламутити?

Навіть дітвора до виборчих балачок в автобусі підключилася.

— А я б за Ляшка голосував, — голосно говорив хлопчина.

— Та ти гоніш, — розгиготалися дівчата. — Ляшка хіба лише у село — гній вилами розкидати.

— Серйозно кажу, — напирав на своєму хлопець. — Той чувак всіх би у Верховній Раді порвав. Казав, треба нових людей. А то сидять там — вже й порох з них сиплеться, а ще за крісла тримаються...

Вийшла з автобуса — знову Ляшко. Зателефонувала знайома: порадь, мовляв, за кого голосувати. Вислухавши мою лекцію, видала: «А я за Ляшка думала. Він, може, і не тієї орієнтації, але ж зараз, дивися, дупу свою ніде не ховав — і на Майдані всюди був, і на сході — в усіх гарячих точках». Вила — велика сила…

На базарі теж без виборів не обійшлося. Чоловік років сорока, стоячи у черзі за розсадою, з кимось по телефону балакав. «Вже проголосували? — питає у слухавку. — Як, ще на дивані? Досить уже вилежуватися. Бо прийде «Правий сектор» — бігом голосувати повиганяє!»...

— Кажуть, за часи Незалежності України жодного разу такої високої явки не було, — розповідає одна жінка іншій у тій же черзі. — І порушень майже немає. На вибори йдуть і старі, і молодь. Багато людей у вишиванках, з маленькими дітьми. Схоже, українці все-таки усвідомили, що за країну і незалежність варто боротися. І кожен голос — на вагу золота. Це радує…