Про палаци на місці ларьків та золоту водичку від ініціативних пенсіонерів

48-ма сесія Малинської міської ради, призначена на п’ятницю, 30 травня, склалося враження, не відбудеться. Причина доволі банальна — на 14-ту годину (початок засідання) у сесійній залі було лише п’ять депутатів. Через десять хвилин підійшло ще вісім. Тож кворуму не було.

— Що це за робота? — обурювалися пунктуальні народні обранці. — Колись ми говорили, що за запізнення депутати скидатимуться по п’ятдесят гривень. Тепер, схоже, від слів треба переходити до справи. Так, за одну сесію поставимо вікна у ДЮСШ, за іншу — буде допомога музичній школі. А потім, дивись, за рік в усіх школах ремонти поробимо.

Дивним чином ці слова нібито були почуті, і до сесійної зали зайшло ще дев’ять обранців. Таким чином кворум таки назбирався. Участь у сесії взяло 22 депутати із 40.

Цього дня мали розглянути чотири блоки питань: бюджетні, земельні, комунальної власності та організаційні. Однак зупинимося лише на найцікавіших моментах.

На початку сесії депутати одноголосно вирішили провести засідання за годину без перерв. Але не так сталося, як гадалося.

Надзвичайно емоційно, зі звинуваченнями чиновників у корупції та байдужому ставленні до думки громади обговорювалися земельні питання, зокрема, будівництво багатоквартирного будинку ТОВ "Юнігран" на земельній ділянці по вул. Героїв Малинського підпілля. Як зясувалося під час сесії, малинчани проти цього будівництва, і їхню думку відстоює бютівка Олена Оксьоненко.

— Це питання на комісії не обговорювалося, але на сесію його тишком-нишком провели, як це вміють робити. Думаєте, авось, пронесе? — напосілася на першого заступника міського голови Олена Мирославівна, яка цього дня святкувала свій день народження. — І це після того, як люди до батечка просили не будувати той будинок? Що для вас важливіше: думка громади чи власні інтереси? Може, хтось вважає, що я істеричка, лошара, але знайте, що нас такими роблять.

— Давайте, я все вам поясню. Ми разом прийняли рішення, що земля по вулиці ГМП, 20Б іде на аукціон, — доводив спокійно перший зам Олег Антонович. — Перед тим, як приймати таке рішення, проводилися громадські слухання. У нас є генеральний план. Можливо, ніхто й нічого будувати на цій ділянці не буде, але документи треба довести до логічного завершення…

— Який генеральний план? — перебивала чиновника Оксьоненко. — Ви з самого початку дурите людей. Невже у Малині мало пустирів? Тільки погляньте, скільки у місті розвелося отих МАФів (малих архітектурних форм). І без вашого відома ніхто й нікому земельних ділянок не видає. У місті має бути порядок, щоб не будували палаци там, де мають стояти ларьки, які можна знести у будь-який момент.

Оксьоненко говорила так багато, так голосно і так емоційно, що звичайній людині, яка, так би мовити,  не в курсі, зрозуміти що й до чого було напрочуд тяжко. Навіть Ювковецький, знаючи суть справи, не мав можливості висловити свою думку. Йому просто не давали це зробити. Обговорення переросло у словесну перепалку з образами, звинуваченнями у хабарництві. Не втримавши такого нападу, Олег Антонович врешті-решт залишив зал засідань. Після цього сесію залишили й Оксьоненко та її колега депутат-бютівець Анатолій Єнько. Оскільки кворуму знову не було, то головуючий Олексій Шостак оголосив 15-хвилинну перерву.

— Що це було? — запитав мене один із депутатів, що сидів поруч. — Хто з них правий?

Однозначної відповіді на це питання не було. З одного боку, найактивнішій депутатці Олені Оксьоненко дійсно завжди вдавалося піднімати з самого дна найболючіші для громади питання і вирішувати їх. Тож не виключено, що й цього разу, відчувши щось недобре, жінка почала розкручувати клубочок із прихованими корупційними схемами. З іншого ж боку, будь-які питання варто вирішувати цивілізовано й культурно, без образ, звинувачень та підвищених тонів. Все-таки ми ж у сесійній залі знаходимося, а не в лісі. Коли дивимося по телевізору, як депутати Верховної Ради за чуби тягаються, то за голови беремося, мовляв, що про нас за кордоном подумають, які люди нашою країною керують, кого ми обираємо. А самі на місцях кращим віддаємо перевагу?

— Шкода, що телестудії "Полісся" немає. Нехай би зняла цей цирк на дроті та показала громаді, — влучно підмітив один із депутатів. — Тоді не тільки ми сміялися б, а все місто.

А може, й не сміялися б, а плакали, подумала я. Сьогодні при владі вчорашні опозиціонери, які вчили "регіоналів", як працювати, як вирішувати проблеми міста і, до речі, як на сесії ходити без запізнень з високою місією — відстоювати інтереси громади. Але, як бачимо, язиком ляпати ще не означає самим так робити. Тож і маємо владу — нову, а порядки — старі.

Після перерви головуючий Олексій Шостак  повідомив народним обранцям про деякі ініціативи громадських організацій у місті. Сказав, що є доволі непогані напрацювання. Приміром, завдяки ініціативним малинчанам вдалося реанімувати питання щодо підприємства «Екогран».

— У свій час на будівництво «Екограну» пішло приблизно 65 мільйонів гривень, — говорив Олексій Григорович. — Три відсотки від цієї суми, а це один мільйон 950 тисяч гривень, повинні були надійти на розвиток Малина. Але усе затихло. Проте сьогодні завдяки втручанню громади було відновлено співпрацю з підприємством, яке готове сплатити заборговану суму. Погодьтеся, такі гроші на дорозі не валяються. Тож подібні ініціативи варто привітати.

— Однак є й такі напрацювання громадських організацій, які вилазять нам боком, — зробивши коротку паузу, продовжив Шостак. — Сьогодні у Малині велика проблема, яка торкнеться кожного жителя міста.

Що саме мав на увазі Олексій Григорович, так і лишилося загадкою. Однак депутати припустили, що йдеться про економічне обґрунтування тарифів на воду. Мовляв, активісти ветеранської організації Грищенко та Артемчук їздили до Житомира, оббивали пороги прокуратури, писали листи у різні інстанції, буцімто у Малині найдорожча вода, от нам і вирішили ці тарифи обґрунтувати. І обґрунтували так, що тепер водичка для малинчан буде золотою і коштуватиме 22 гривні замість 11.50, як раніше. Коротше, ходоки доходилися... Як виходитиме з цього положення міська влада? І чи стане це уроком для занадто ініціативних пенсіонерів? Питання поки що без відповіді…