Ну, нарешті київські, а то донецькі та донецькі!!!

Слава Малинщині! Варягам слава! або «Смачний» копняк місцевим революціонерам

З квітня розпорядженням Президента України № 441/2014-рп головою Малинської РДА Житомирської області призначено Мартинюка Юрія Володимировича.

Перефразовуючи  класичне,  на думку спадає вислів: велика Малинщина, а достойників зайняти крісло голови РДА не знайшлося. Революціонери місцевого розливу проявляли надпасіонарність, надзусилля, щоб візуалізувати себе, сподобатись громаді, а головне надійно застовбити за собою керівні посади. Облом…  гучний,  з неприємним запахом, з осадом. Отакої! А скільки було галасу, метушні, роздування щік. Скільки було зроблено великих та малих «подвигів», як-то ленінопади, люстраційні потуги, примусові звільнення з посад — усе даремно. 

Можна очікувати обурення-заперечення, мовляв, все робили не заради посад, а в ім’я революції,  ідеї, для змін. До речі, щодо останніх, то тут роботи не початий край — змінювати є що, і на жаль, є кого. Але, і цього ніяк не второпають новоспечені «лідери», починати потрібно із себе! Бо, наприклад,  подання на призначення себе любимих писались власноруч. Бо пороги кабінетів губернії, і не виключено, столиці, неодноразово оббивались індивідуально. Так що, не духовністю однією думки були  зайняті, а й матеріальними благами та спокусами. Тож залишмо казки та ілюзії романтикам і оптимістам, бо прагматики і реалісти вже нудьгують – а що ж далі?!

А далі можна  зробити припущення, що жоден із  малинської  тепер уже ексопозиційної команди не зважився, побоявся брати на себе тягар відповідальності. Адже мітинги, декларації, меседжі — це одне, а повсякденна робота, клопіт і конкретні результати — зовсім інше.

І ще один фактор, який міг примусити задуматись над рішенням — а чи варто крокувати у владу,  де матеріальне заохочення таке смішне і мізерне? Та й корупція дамоклевим мечем висітиме над головою – спокус же ой як багато, але ж вони в свою чергу еквівалентні багатьом  рокам примусового і далеко небажаного відпочинку!

Якщо ці причини, кожна зокрема, або всі в комплексі є визначальними у спонуканні одержаного результату, який маємо, виникає далеко не риторичне запитання – а навіщо ж  було тоді, панове революціонери,  шарудіти капцями?

 А в додачу,  якщо ще й заступники голови адміністрації будуть не місцеві,  то на часі Малинщину вважати філіалом іншої області, наприклад, Львівської. Можливо, такий кадровий підхід не що інше, як  перші кроки нової влади по втіленню у життя адміністративно-територіальної реформи? Хто зна…  Але як би там не було, погодьтеся, гучний ляпас та «смачний» копняк — досить глибокі і знакові «нагороди» для сьогоднішніх лідерів Малинщини.  Та й пересічний малинчанин, у наслідок таких тілорухів, вкрай дезорієнтований і збитий з пантелику  — на кого рівнятись, за ким крокувати, хто взірець, хто центровий? Питаннячко…

P. S. Зрозуміло, що про призначенця апріорі немає жодної підстави висловлювати негатив, якісь сумніви чи припущення. Інформація про нього  - це звичайна констатація факту, що має місце. Навіть, навпаки, і хочеться, і доречно побажати новому очільнику району плідної праці.