Новий голова: кінець періоду невизначеності!?

ІНТРИГА — хто ж буде новим головою РДА? а який він? а коли буде? — вже позаду. Нарешті дочекалися! Очільника Малинської РДА офіційно у п’ятницю, 11 квітня, було представлено громаді Малинщини, колективам адміністрації, районної та міської рад, депутатам, керівникам різних структур. Нагадаємо, що відповідним розпорядженням в.о. Президента України головою Малинської районної державної адміністрації призначено Мартинюка Юрія Володимировича (на фото перший зліва). До речі, за часи незалежності України вперше Малинський район очолила немісцева людина.

ПРЕДСТАВЛЕННЯ позитивним штрихом поклало кінець періоду невизначеності, інертності і уповільненню багатьох процесів життєдіяльності району. Зокрема, вибудувалася чітка ієрархічна картина в середовищі держслужбовців, де жорстка вертикаль і системність у роботі — запорука якісного виконання функціональних обов’язків та досягнення позитивних результатів. Знаковим для Малинщини був приїзд нового голови ОДА Сидора Кізіна. Сумно констатувати той факт, що попередній губернатор Сергій Рижук не «балував» район і місто надмірною увагою, а якщо точніше, її не було зовсім. Це і відсутність робочих поїздок на Малинщину, і ігнорування усіх свят місцевого значення, нульова підтримка у виділенні дотацій, субсидій із обласного бюджету, не сприяння виділення коштів із державного бюджету через різноманітні програми, це не поява в районі потужних інвесторів за сприяння обласного керівництва. Тому візит нового очільника Житомирщини, для якого все вище згадане вже є дорожньою картою,  вселяє надію на серйозні зміни щодо нашого регіону, який заслуговує на це, і у якого досить потужний потенціал. Потрібно лише по-господарськи, дбайливо і вчасно його розвивати.

ВИСТУП ГУБЕРНАТОРА значною мірою стосувався ситуації в країні.  Лише кілька речень торкались Малинщини. Зокрема, згадано було події пов’язані з ільменітовими рудами, родовище яких знаходиться поблизу смт Чоповичі і проти розробки якого чоповичани чинили шалений спротив.  Сидір Кізін зробив закид на адресу попередніх держслужбовців-призначенців. Мовляв, Київ та Житомир їх призначав, а відповідно диктував   і вимагав виконувати забаганки центру, які зовсім не влаштовують громаду, наносять їй шкоду. Ну, по-перше, ця інформація не відповідає дійсності, бо основні  втілювачі в життя титанових програм — якраз не призначені особи, а всенародно обрані — депутати. По-друге,  цікаво, а як буде тепер? Адже новопризначенці народились у тій же системі координат, благословенні тією ж столицею та ще й немісцеві, а з київською пропискою!? Чи не наступатимуть вони на ті ж самі граблі? Бо коли запевняють, що кандидатура на ту чи іншу посаду буде обов’язково схвалюватись громадою, а насправді це ігнорується, виникають певні сумніви і питання. Сьогодні вони дещо  риторичні та незабаром ми побачимо конкретні дії нинішньої влади і зможемо дати оцінку її щирості.

Беззаперечно, що ще кілька речень голови ОДА примусили, зокрема, держслужбовців почуватися дещо некомфортно. Їм рекомендовано «затягнути паски», «не чекати на підвищення зарплат», «не боятись звільнень», але разом із тим «не чекати, поки попросять». Очевидно, Кізін мав на увазі таке горезвісне явище як люстрація. І перший її етап, на думку губернатора, слід провести власноруч: зробити самоаналіз, пошукати у своїй діяльності грішки, і, якщо вони є, написати заяву на звільнення. Отака філософія сьогодення.

Ну і варто відмітити штрих-роздум стосовно того, а хто ж на даний час  головніший у районі – голова РДА чи голова райради, призначенець чи обранець? Сидір Васильович твердо переконаний, що за злочинної влади обранця штучно робили підлеглим, применшували його статус і роль. Тепер все має бути не так. На жаль, конкретно хто ким  сьогодні керуватиме і в який спосіб він так і не озвучив. Традиційно прозвучав акцент про  необхідність як найшвидшої децентралізації влади, розширення її повноважень на місцях.

     Переформатування виконавчої влади, місцевого самоврядування, виборність посад керівників районів, областей, адміністративно-територіальна реформа — вимога часу, вимога суспільства, зміна системи влади. З огляду на це ОДА, РДА, очевидно, підуть у небуття. Мабуть, така перспектива навряд чи буде фактором натхнення у виконанні функціональних і посадових обов’язків працівниками адміністрації, але без певних втрат і розчарувань наразі не обійтися.

СКРОМНИМ без перебільшення можна назвати виступ нового голови РДА Юрія Мартинюка. Якщо зважити на два попередніх речення, то  це зовсім  не дивно. Ні програми, ні бачення, ні перспектив розвитку району присутнім запропоновано не було. Натомість, прозвучала обіцянка разом із територіальною громадою опікуватися Малинським районом, особливу увагу приділити розвитку сільського господарства, каменеобробній та деревообробній галузям.   

ВІТАННЯ з призначенням  все ж таки наштовхнуло на думку, хто головний у районі. Голова районної  ради Микола Савченко так енергійно і стрімко намагався здійснити операцію «Букет», що ця запобігливість миттєво стала візуальним надбанням присутніх. Чіпляючись за стільці, він майже вчасно виконав почесну місію вручення квітів і тим самим підняв настрій усім присутнім у залі. Хтозна, можливо, це лише звичайнісінька гостинність та елементарний респект? 

Міський секретар Олексій Шостак, який на даний час виконує обов’язки міського голови,  в свою чергу  констатував системну співпрацю, плідне взаєморозуміння району і міста, спільне бачення процесу розвитку двох суб’єктів і запевнив, що і надалі так буде. Неминучість перспектив такого майбутнього особливих сумнівів не викликає, адже з потужним колегою-юристом не надто посперечаєшся!

ЛЯПИ, без яких не обійшлося дійство, вкотре підтвердили золоте життєве  правило, що обіцянка і конкретна справа – зовсім різні речі. Декларувати просто, виконувати ой як складно. Тому й запрошення на зустріч було традиційне — добровільно-примусове. Почався захід із запізненням на 35 хвилин (!) та ще й під час обідньої перерви! А як відомо, порожній шлунок – зіпсовані нерви.

Та й, наприклад, у залі було чимало лікарів, отже, хтось із хворих не отримав вчасно медичну допомогу. Виникає питання – з чиєї вини?

Скажете, це неважливо? Дрібниця? Випадкові, прикрі рудименти вчорашнього дня? Ні! Неважливих дрібниць не буває.  Адже з них складається усе наше життя.