Малинчанин Богдан Омельчак, учасник АТО:

«Вы за нашими спинами всегда!»

Багато малюнків та листів, написаних дітьми з Житомирщини, надходить до наших військовослужбовців, котрі нині перебувають у гарячих точках на Сході України. Ось що з цього приводу пише на своїй сторінці ВКонтакте малинчанин Богдан Омельчак, котрий зараз воює під Слов’янськом: «Огромное спасибо деткам из Житомирщины, которые передают нам вертолетами свои рисунки! По-настоящему в душе становится теплее. Вы за нашими спинами всегда! Ждите родные нас, мы вернемся! Мы все вас любим и Наше отсутствие вы когда-то поймете. Мы там где не место горлопанам! МЫ ТАМ, ГДЕ НИКТО КРОМЕ НАС!».

Найближчим часом разом із необхідними речами, продуктами харчування та бронежилетами, малинські солдати, котрі воюють на Сході, отримають листи від учнів Українківської школи.

До речі, з миром і хлібом ідуть до жителів Донбасу учасники антитерористичної операції. Обмануті люди почали усвідомлювати, хто насправді їхній ворог, а хто – друг. Є час розкидати каміння, а є час його збирати. У населені пункти Донбасу, що їх визволили від проросійських бойовиків українські військові, повертається довгожданий мир. Виснажені війною місцеві жителі виходять з підвалів у свої помешкання, з полегшенням зітхають: найстрашніше позаду. До солдатів із синьо-жовтими прапорами у Слов’янську, Краматорську ставляться як до визволителів: ці хлопці прогнали терористів, а тепер роздають гуманітарну допомогу: хліб, воду, м’ясо, борошно, крупи, овочі, консерви. На позитивне змінили своє ставлення до "укрів” і чимало з тих, хто під впливом облудної ворожої пропаганди називав учасників АТО “хунтою”, “загарбниками”, сприяв сепаратистам. Є й інший тренд суспільних настроїв на Донбасі: як засвідчило соцопитування, після двомісячного правління “ДНР”-“ЛНР” на 30% “посипався” рейтинг російського президента Путіна, якого тут раніше ледь не обожнювали...

Українські служби активно займаються відновленням життєдіяльності звільнених міст. Розміновують об’єкти (за один день знешкодили понад тисячу небезпечних пасток, що їх приготували люди Гіркіна), ремонтують водогони, електролінії, газопроводи, мережі зв’язку, мости, залізничні колії. У перспективі за рахунок держави відновлюватимуть пошкоджені вибухами будинки. У районах, котрі перебували під контролем сепаратистів, після затяжної перерви почали курсувати електрички. Живлення лікарень у Слов’янську забезпечують польовими генераторами, із військових запасів сюди доставляють медикаменти. Тимчасова адміністрація вирішує інші злободенні питання. Хоча бандити зруйнували телевежу на горі Карачун, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков пообіцяв, що до кінця цього тижня слов’янцям пошлють телесигнал. З Києва вже пішли пенсії, соціальні виплати інвалідам, молодим матерям. Життя нормалізується...

Найбільше населення Слов’янська і Краматорська тішиться продовольчою допомогою. У перші години після визволення військові доставили сюди чотири з половиною тонни харчів — “посилку” зібрали луганські аграрії. Наступного дня у центр міста бійці-МНСники привезли 35 тонн продуктів із Харкова, Полтави, Кіровограда. Роздавали їх людям безплатно. “На халяву” поживитися ними хотіли і вчорашні бойовики. Коли двоє дебелих молодиків набрали цілу в’язку сосисок, пенсіонери упізнали у них бандитів, гукнули військових патрулів, щоб їх затримали. Заарештовані виявилися громадянами Росії, командири залишили їх напризволяще. Щоб не подохнути від голоду, змушені були просити милостиню у тих, у кого донедавна стріляли... Місцеві жителі підказують військовим місця, де переховуються залишки банд — і це свідчить, на чиєму боці слов’янська громада. Бандити і самі здаються.

Соцмережі захлеснула хвиля позитивних відгуків на успіхи АТО. Однак є й критичні стріли: люди незадоволені тим, що бойовикам вдалося вирватися із кільця у Слов’янську і перебратися у Горлівку, Донецьк. Респонденти пишуть: чому ворога було не знищити відразу у “котлі” - бо у великому місті дати йому раду буде значно тяжче. Військове командування спростовує закиди щодо того, що наші хлопці проспали втечу сепаратистів. За словами міністра оборони Валерія Гелетея, було знищено “ядро колони” із десятка одиниць бронетехніки. Вести інтенсивніший вогонь не стали, бо у машинах сепаратистів були заручники — і військові, і міліціонери, і мирні жителі.