Голос громади чи аргументи влади?

Щопонеділка задумуюся над тим, з яких новин розпочати тиждень. Що нині найцікавіше для людей, чим вони переймаються і чим живуть у цей нелегкий для країни час?

…УРІЗАННЯМ ДИТЯЧИХ ВИПЛАТ

З Ольгою Ч. часто спілкуюся, уже впізнаю по голосу. Жінка телефонує щоразу, коли затримуються, як каже, дитячі гроші. Сім’я малозабезпечена, і кожна копійка на рахунку. Цього разу вона поцікавилася, чи правда, що на дітей до трьох років тепер не будуть платити і яку суму одержуватиме щомісяця, бо ж порядок виплати змінився. Почувши відповідь, забідкалась: як жити, адже ціни на все, що потрібне малюкам, ростуть. Звісно, 130 гривень, які отримувала раніше, — невеликі гроші, на памперси щомісяця йде більше. Тепер і їх забрали. Та й решту виплат скоротили. Намір уряду зекономити на дітях — неприємний сюрприз для багатьох мам. Особливо багатодітних. Нагадаю, що донедавна, згідно із Законом України «Про державний бюджет», матерям виплачували на догляд за дитиною до трьох років 130 гривень. Тепер вирішили відійти від цієї схеми, об'єднавши допомогу при народженні й за догляд. Тобто коли з'явиться маля, родина отримає 41 280 гривень упродовж трьох років. Крім того, на всіх новонароджених платитимуть однаково, незалежно від того, яка за рахунком дитина. Урядовці вважають, що виплати суттєво не скоротилися. Мовляв, раніше за народження першої дитини сім'я отримувала 31 тисячу гривень, а тепер 41. Але ж за другу, третю й кожну наступну сума зменшилася! Понад те, термін виплати продовжили, і частину грошей за три роки з'їсть інфляція. Ясна річ, на такий непопулярний крок держава пішла не від доброго життя. Але чи варто було починати з дітей? Заощаджувати й не думати про демографічну ситуацію в Україні? Адже ні для кого не є секретом, що, народжуючи другу чи третю дитину, батьки розраховують на підтримку держави. А виплати, які суттєво зросли з 2005 року, хай що кажуть, значно збільшили народжуваність. Їх скорочення може мати тяжкі наслідки, особливо для соціально вразливих сімей. Вони стануть ще біднішими. Та й держава отримає невелику вигоду: економісти підрахували, що до бюджету надійде не більш як 4 мільярди гривень, частину з яких держава змушена буде повернути у вигляді допомоги малозабезпеченим сім'ям та пільг на оплату комунальних послуг.

…НОВИМИ КОМУНАЛЬНИМИ ТАРИФАМИ

Щоразу, коли заходжу до під'їзду, око зупиняється на дошці оголошень. У липні на ній з'явилося повідомлення про підвищення вартості води. Вартість водовідведення теж зросла. Отож, якщо за минулий місяць за свою квартиру я заплатила 480 гривень, то за серпень доведеться викласти більше, а за жовтень, коли розпочнеться опалювальний сезон, — навіть не уявляю скільки! Адже, крім газу та електроенергії, які вже подорожчали, додасться нова ціна на центральне опалення. І тоді знову постане дилема: платити за квартиру й місяць заощаджувати кожну гривню чи не платити. Що обере більшість українців — сумніватися не доводиться. Рівень життя населення впав, гривня знецінилась. Зарплати не ростуть. Навіть мінімальна залишилася майже такою, як і на початку року, — трохи більше як 1250 гривень. Якщо за ці гроші кілька років тому ще якось зводили кінці з кінцями, то нині дуже складно, а з урахуванням відчутного стрибка цін на комунальні послуги — практично нереально. Сплачуючи щоразу за новими, вищими, ніж раніше, тарифами, ми нарікаємо на жеки, водоканали, газівників… Мовляв, вони монополісти, тож деруть із нас сім шкур, а самі жирують. Хоча якщо розібратися, то треба звинувачувати не так комунальників, як безгосподарність, коріння якої сягає радянських часів. Кошти, що виділялися на галузь, розкрадали. Через це кожен третій будинок в Україні потребує капітального або поточного ремонту. А третина усіх каналізаційних і водопровідних мереж — аварійні. Затрати на виробництво одного кубометра питної води у нас на 30 відсотків більші, ніж у розвинених європейських державах, до 80 відсотків витрат житлово–комунальних підприємств йде на зарплату їхнім працівникам. А ми дивуємося, чому в нас така висока собівартість послуг! Тарифи тепер визначатимуть на місцях, без погодження з Державною інспекцією цін. Їх перевірятимуть антимонопольники, стежитимуть, аби не були завищеними. Але потрібен і контроль жильців. Ми з вами мусимо брати участь у їх встановленні, бо у собівартість комунальники можуть закласти багато чого. У Малині влада намагається залучити до обговорення тарифів мешканців, проводить громадські слухання. Як вони проходять — бачила: з'являється більше представників комунальних підприємств, влади, ніж власників квартир. Голос народу практично не чутний. Влада душить його своїми «залізними» аргументами. Таке обговорення нагадує гру в одні ворота. Реального впливу на чиновників, комунальників і формування тарифів мешканці не мають.