Без фахівців із соціальної роботи, як без швидкої допомоги

  Ще зовсім недавно ми писали про те, що завдяки соціальним ініціативам Президента у Малинському районі поменшало неблагополучних родин. Завдяки розширенню штату фахівців із соціальної роботи у 2013 році було виявлено 125 родин, які опинилися у тяжких життєвих обставинах (у 2011 —32). Під супровід було взято 144 сім'ї (два роки тому — лише 43). Це не просто цифри. За кожною з них — людські долі, врятовані від сирітства діти, збережені родини. Чи легко сьогодні фахівцям із соціальної роботи працювати у селі? Відповідь передбачити просто. Ні. Бо село з кожним днем все ближче наближається до прірви. Безробіття, занепад, спиртне пришвидшують момент падіння.

У районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є фахівці, які опікувалися одразу чотирма сільськими радами. А це 15 віддалених один від одного населених пунктів. Як взимку по бездоріжжю дістатися від одного села до іншого та ще й коли немає автобуса? Тяжко. А треба. Бо он у тому селі у двох родинах батьки зловживають спиртним, по кілька діб не з’являються дома, а в зачиненій холодній хаті від голоду пухнуть маленькі діти. Нелегко фахівцям із соціальної роботи достукатися до зачерствілих і байдужих батьківських сердець, вивести горе-матусь та татусів на істинний шлях і розібратися, де криється та біда, яку щодня намагаються залити оковитою.

— Робота соціальних працівників — це робота на перспективу, — переконана директор Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді РДА Лідія Гангалюк. — Сьогодні вони витягують сільські родини з болота, а вже через кілька років в Україні, дай, Боже, зникне потреба в інтернатах та дитячих будинках. То ж чи варто заради цього їхати з одного села в інше за десятки кілометрів? Переконана, що так. Адже для багатьох сільських родин, які опинилися у тяжких життєвих обставинах, фахівець із соціальної роботи, як швидка допомога.

Однак нова влада оголосила про жорстку економію державних коштів. Почався зворотній процес — штати фахівців із соціальної роботи скорочуються. Саме про це йшлося й на останній сесії Малинської районної ради. Така ж доля і у фахівців із міського центру. Родини, котрі опинилися у скрутних життєвих обставинах, знову лишаються один на один зі своїми бідами. Натомість жодних скорочень у вищих ешелонах влади. Бажаючих хоч щось вхопити з державного корита не меншає, апетити чиновників й надалі ростуть. І виникає питання: заради чого розпочинали революцію? Кому стало легше жити від сотні загублених життів?

Світлана СОТНІЧЕНКО.