Проїзд у маршрутках подорожчав, а сервіс — той же!

   Водій «Богдана» голосно розмовляє по мобільному. Однією рукою тримає телефон, іншою встигає і кермо тримати, і решту пасажирам видавати. Говорить довго, емоційно, не підбираючи особливо слів для висловлювання. Поки доїхали до дитячого садочка, словесний запас мого 4-річного сина поповнився кількома матюками.  Жінка, котра сиділа поруч із водієм, спочатку мовчки слухала керманича маршрутки. І врешті, коли чоловік, жестикулюючи, випустив кермо з рук, терпець у пасажирки увірвався:

— Може, досить вже з’ясовувати стосунки по телефону та ще й під час руху! Ви ж не дрова везете. Ми хочемо живими доїхати. А з вами прямо на кладовище можна потрапити.

Водій у відповідь:

— Ви ж не Путін, що лізете, куди не слід.

Розпочалася перепалка.

Подібне — звичне явище у маршрутках, як і водії-хами. Про них уже й анекдоти складають. Ось цей, як на мене, показує ставлення шоферів до нас, пасажирів. Чоловік гукає до водія: «Зачекайте будь ласка. Он ще дві дівчини біжать». Шофер: «Щось ці п’ять гривень довго спали»…

Кажуть, імператор Юлій Цезар міг робити п’ять справ одночасно, однак йому до водіїв маршруток, як до неба пішки. Вони керують, по мобільному говорять, решту дають, гроші рахують, цигарку в роті тримають, музику слухають, ще й з пасажирами встигають сваритися. Але ми вже звикли до такого обслуговування, тому часто просто не звертаємо уваги. Тим часом моя знайома-полька, яка приїхала до Малина на проводи і мала щастя проїхатися малинською маршруткою у поминальні дні, неабияк обурилася: «Як ви їздите у такому транспорті?». Їздимо, бо краще погано їхати, ніж добре йти. Навіть не помічаємо, що влітку у наших маршрутках, як у лазнях, а взимку, як у холодильниках. Водії не лише сваряться з пасажирами, а й інколи їдуть за якимось особисто встановленим графіком, і до бордюру можуть не доїхати. Тоді хоч-не-хоч, а мусиш стрибати через калюжу або перебирати ледь не рачки через снігові кучугури. Перевізники, звісно, виправдовуються. Мовляв, втомлюються люди, бо ж встають о четвертій-п’ятій ранку. Тож, буває, зриваються на пасажирах. Та й ті, кажуть, не завжди білі та пухнасті. Є такі, що «заведуть» водія так, що той упродовж дня не може заспокоїтися. Буває, пасажири і ріжуть крісла у салонах, і смітять. А зробиш зауваження — обурюються.

Три місяці тому у пасажирів з’явився ще один привід для невдоволення — подорожчав проїзд у міських маршрутках. Перевізники добилися підвищення тарифів. Не скажу, що підняли вартість проїзду необґрунтовано. Подорожчали ж пальне, запчастини, шини і т. д. Але в аргументах за підняття ціни насторожує посилання на нерентабельність перевезень. Надто вже непереконливо воно звучить. Та як би там не було, варто було б поговорити і про якість перевезення. А то проїзд подорожчав, а якість послуг лишилася така ж…

І анекдотик до теми.  

Набита людьми маршрутка врізається у стовп.
Водій: "Пипець, копійки розсипались"...