— На День місцевого самоврядування міський голова повідомив, що за останні роки на усіх приміщеннях міських шкіл поряд із жовто-блакитними стягами замайоріли прапори Малина. Також мер додав, що нині кожна сесія міської ради розпочинається  і завершується не лише Гімном України, а й Гімном Малина, який під музичний супровід виконує Юрій Охремчук. Здавалося б, ну що тут особливого? А вся особливість у тому, що громада — самовизначилася. Хіба це не подія 2013 року? На державному рівні такою подією безумовно є Євромайдан. У всьому цьому «народжується» нація. Вийшовши на головну площу країни, українці довели Європі, що в нас є спільна мрія…

 

— Особисто я цю подію визначною не вважаю. Це продовження роботи тільки вже на іншій посаді. Відчуваю неабияку відповідальність, так як створюється нова структура. І від того, як буде закладений фундамент, залежить її подальший розвиток.

 

— Зараз головне завдання — завершити створення центру первинної медико-санітарної допомоги. Вчора, 23 грудня, на сесії Чоповицької селищної ради було прийнято рішення передати відділення поліклініки, що в Чоповичах, до складу Малинського міськрайонного Центру первинної медико-санітарної допомоги. Тож на найближчій сесії міськради вже остаточно буде затверджена структура центру. 

 

Варто зауважити, що, окрім Мар'ятина, по району не було скорочено жодного фельдшерсько-акушерського пункту (у Мар'ятині ФАПу практично і не існувало). А навпаки були організовані ФАПи у Йосипівці, Пиріжках та Барвінках.

 

Мені як керівнику нелегко даються рішення про скорочення штатів працівників у центрі первинної медико-санітарної допомоги. На сьогоднішній день у малинській поліклініці було скорочено лише двох санітарок. Аби процес розподілу майна, функцій та кадрів пройшов безболісно і, головне, щоб його не відчуло на собі населення, тісно співпрацюємо з очільником лікарні Валентиною Швидун.  

 

— Передусім, тотальної комп’ютеризації медичних закладів. Вона дозволить усім медпрацівникам навчатися без відриву від роботи. Це перше. По-друге, наявність комп’ютера та інтернету дасть можливість сімейним лікарям з будь-якої точки району отримати консультацію фахівців різних рівнів. До речі, така практика у нас вже є. Нещодавно по скайпу ми надавали консультацію хворому з Ворсівки. 

 

Сьогодні в напрямку комп’ютеризації вже зроблені перші кроки. Почали ми з реєстратури. Незабаром вона стане центром, куди стікатиметься уся інформація і звідки вона поширюватиметься. Уявляєте, через кілька років у хворих будуть не картки з історією хвороб, а флешки.

 

— Сімейний лікар повинен знати усе потроху! Приміром, сільські лікарі та фельдшери знають кожного свого пацієнта, історію його хвороби, де людина живе, де працює. За потреби лікар чи фельдшер або призначає курс лікування хворому, або направляє пацієнта на додаткове обстеження до вузьких спеціалістів. Те ж саме сьогодні мають роботи і сімейні лікарі. Кожен сімейний лікар, який працює у місті, повинен знати все про своїх 1500 пацієнтів (у селі 1200). І без комп’ютера тут не обійтися! А всі хворі мають знати, хто в них сімейний лікар. 

 

— Звичайно. Як правило, це були термінові виклики. Або ж чергування припадало на 31 грудня. Було й таке, що в останній день старого року доводилося робити планову операцію. Нічого не зробиш — робота є робота.

 

— Ні. І в понеділок, і 13-го виконуємо свою роботу. Усе залежить від стану хворого. Якщо людині потрібна термінова допомога, то хіба можна відкласти операцію на незабобонний день? Хоча також є свої «але». Якщо, приміром, на чорну кішку, яка перебігає дорогу, я не реагую, то, розпочинаючи операцію, слідкую за тим, аби першу рукавичку одягти саме на праву руку.