19:28 Хороші й не дуже хороші події в житті потрібно акумулювати в енергію і направляти її на хороші справи | |
 Напевно, не помилюсь, коли скажу, що більшість малинчан добре знає Марію Буднік. Ця чарівна, весела й загадкова жінка проводить весілля, дитячі свята, корпоративи. Навчає дівчат та жінок східним танцям. А ще Марія — мама чотирьох щасливих дітей. Про багатогранність цієї жінки можна розповідати дуже довго. Вона і бісером вишиває, і костюми до свят разом із мамою готує, оздоблює їх, вигадує нові цікаві образи, сценарії. І як тільки на все це у жінки часу вистачає? З цим питанням ми і звернулися до Марії. — З малими дітьми часу для творчості в мене не було. Я тільки думала про те, що от колись, коли діти злізуть із рук, займуся тим і тим. Сьогодні мої чада виросли. Тож тепер я не гаю й хвилини, все хочу встигнути зробити, наздогнати втрачене і насолоджуюся результатом. Коли чую від жінки, буцімто в неї не вистачає на щось часу, то кажу: «Головне, аби було бажання». — Звідки у вас така любов до творчості? — Уся моя родина — творча, музикальна. Всі грають на музичних інструментах. Одна прабабуся грала в оркестрі. Інша також мала неабияку любов до музики. Її грою на гітарі захоплювалися усі домочадці, знайомі, друзі. А ще вона писала прекрасні пісні. У моєї мами технічно-художня освіта. Тож не дивно, що і в мене, і в моїх дітей є бажання творчо розвиватися, пізнавати світ, бачити його у найрізноманітніших кольорах. — Знаю, нещодавно ви захопилися вітражним розписом скла… — Творчий поштовх до розпису отримала від свого молодшого брата. Він оформляє вітрини у столиці, розписує вітражі, пляшки. Не раз спостерігала за його роботою і якось вирішила й сама спробувати розписати скло. Першою моєю роботою була розписана пляшка з-під шампанського. А вже потім пішло-поїхало. Відтоді будь-яка порожня пляшка — не склотара, а тло для картини. Розпис скла хоч і кропітке заняття, але захоплююче. Воно відкриває безмежний простір для творчості.  — Багато маєте розписаних скляних витворів? — Трохи є. Але всі вони продані або подаровані. Я постійно перебуваю у творчому пошуку. Мене надихають любов до рідного краю, квітів, спілкування з дітьми. Інколи впродовж кількох днів виношую ідею нового сюжету, думаю, що і як хочу намалювати, а потім вночі сідаю і працюю. Якось на весіллі звернула увагу на келихи молодят. Бокали були оздоблені намистинками та бісером. Тоді й подумала, а чому б не зробити келихи з вітражним розписом? Наступного дня від задуму перейшла до діла. Потім з’явилися перші замовлення. Ось нещодавно розписувала келихи для молодят у стилі Марії Примаченко. Лише ідіотів, святих і учнів називають щасливими. Саме тому постійно чомусь вчуся. Від людей, з якими знайомлюся, від дітей, з якими проводжу багато часу, від рідних. Я — щаслива жінка і щаслива матір! — Діти розділяють ваші захоплення? — Звичайно. Вони в мене теж закохані у творчість. Дуже гарно малюють. Найстарша донька, Ольга, як і я, захопилася вітражним розписом скла. Її роботи були визнані кращими у шкільних виставках. Правда, малює Ольга поки що лише на горизонтальній поверхні. Розписувати пляшки складніше: фарба тече, швидко застигає. — Оскільки ви постійно перебуваєте у творчому пошуку, то, мабуть, є й певні плани на майбутнє? — Звичайно. Мені дуже подобаються вітражні світильники та картини. Планую зробити кілька таких виробів. У кожного з нас є щасливі й не дуже щасливі миті у житті. І той, хто навчиться акумулювати усе це в енергію, а потім направляти ту енергію на хороші справи, той буде по-справжньому щасливий.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
