Не царське це діло — цемент шукати і східці ремонтувати!

Це треба було бачити, як у Малині з самого ранку 20 червня йшла підготовка до Дня скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні! Отримавши наганяй від начальства згори, місцеві комунальники так мели-вимітали вулицю Леніна, де зазвичай ставлять свої автівки учасники мітингу, що аж пил стояв стовпом.

А от прослідкувати за порядком біля Меморіалу героям Малинського підпілля — місця святого і людного — ні в комунальників, ні в місцевої влади часу (чи бажання?) не було. Ветерани, котрі цього дня, прийшли до пам’ятника, аби згадати загиблих побратимів та покласти квіти до меморіалу, ледь не падали, спотикаючись через поламані сходи. А ті сходи, зустрічаючи гостей, ще більше виставляли свої пощерблені зуби і ніби насміхалися над державними чиновниками, які приходять до святого місця лише у великі свята та у Дні скорботи. Та й то, схоже, лише для того, щоб покрасуватися перед фото- і телекамерами.

Знімок, який надіслав нам постійний читач, не прикрасив би жодного матеріалу, але так само він і не прикрашає нашої влади. Тим паче, що зроблене фото не десь на «гальорці», а за десять, сто кроків від мерії…

Куди заведуть малинчан ці поламані сходи? Куди ми зайдемо з такою елементарною байдужістю і безвідповідальністю?

Один із учасників мітингу, піднімаючись до меморіалу, обійшов зламані східці і вголос промовив: хіба не можна було знайти відро цементу і приліпити брили? Аякже! Не царське це діло — цемент шукати і брили ліпити!