«Коли згадуємо Путіна, спадають на думку слова відомого шлягера – ла-ла-ла…»

Про свої нелегкі будні у «гарячих» точках Сходу України розповіли воїни 95-ї аеромобільної бригади, малинчани, котрі з честю виконують свій військовий обов’язок:  Яценко Віталій, Омельчак Богдан, Лебеда Василь, Сорока Микола, Ткач Роман, Биш Іван, Заржецький Олександр, Можарівський Віталій, Марченко Сергій, Сергієнко Валерій, Поліщук Ігор, Друзь Іван, Хоменко Павло, Овчаров Артем, Башинський В’ячеслав. 

— Скільки часу ви вже перебуваєте в епіцентрі бойових дій? 

— Призвали нас в різний час. Дехто з березня побував і в Херсонській обл., і в Добропіллі Донецької обл., однак, вже більше місяця ми разом несемо службу на горі Карачун між Слов’янськом та Краматорськом.

— Ваша оцінка та ставлення до даної ситуації на сході країни.

— Дуже нахабно і підло ведуть себе терористи – проводять обстріл житлових кварталів, ховаються за мирне населення, жінок. Вразило те, що коли місцеві жінки ідуть попереду у озброєних терористів, їм платять 500 грн., а якщо з дитиною – 750 грн. Таке враження, що у цих людей немає нічого святого, а людське життя для них нічого не варто, уявляєте — життя дитини – лише 250 грн. Населення повністю дезінформоване, щиро вірить, що прийде «правий сектор» і їх буде розстрілювати, заставить спілкуватися лише українською. Проте, коли з людьми спілкуємось, починають розуміти, що їх обманюють та використовують, що ні про яке народне волевиявлення не йдеться, а сьогоднішній конфлікт – це добре спланована, підготовлена та профінансована спецоперація. Самі найманці, захоплені в полон, обурюються, що мирне населення не хоче воювати.

— Як реагують ваші близькі люди на дану ситуацію?

— Переживають, але розуміють, що терористів треба зупинити,а державу треба захищати і хтось мусить це робити.

— Як ставиться до вас місцеве населення?

—По різному – в зоні АТО є настороженість, неприязнь, недовіра, а поза зоною є підтримка та розуміння. Разом з тим, на фоні дій терористів настрої людей змінюються. Однак, в Краматорську нам рекомендовано уникати прямого спілкування з місцевим населенням, бо часто сепаратисти намагаються використовувати людей, як прикриття і таким чином виманюють солдат для знищення.

— Що вас найбільше вразило, коли ви прибули в цей регіон нашої країни?

— Вразив ландшафт, дуже гарна природа, всі поля засіяні, добре розвинуто фермерство. Люди мають різні погляди, часто не знають історії, необ’єктивні, а через відсутність достовірної інформації створюють уявних, надуманих ворогів.

Чи задовольняє матеріально-технічне забезпечення вашої частини? (наявність продуктів, медикаментів, військової форми, військової техніки)?

Техніка броньована і на колесах, хоч і не нова, але на ходу. Працюють ремонтні бригади, складні ремонти проводять на приватних СТО в тому числі і в Слов’янську. Паливо-мастильних матеріалів достатньо. Є американські «Хаммери», які раніше використовувались тільки на парадах.

Харчування нормальне, медикаменти передають. Найбільш складне питання з формою, неякісна, дуже швидко зношується. Обіцяли поміняти ще в березні, проте… досі лише обіцяють. Виручають земляки-малинчани, допомагають рідні, яким ми дуже вдячні за підтримку, як матеріальну, так і моральну. Особливо приємно отримувати дитячі малюнки. Сумуємо за рідними. Деякі хлопці не хочуть, щоб їх батьки знали де вони служать, бо вони дуже переживають. Разом з тим, прохання, при потребі та по мірі можливості, надавати допомогу сім’ям, щоб близькі не мали соціально-побутових проблем.

— Розкажіть які найбільші побутові проблеми існують під час служби?

— Зміна клімату трохи впливає, раніше були часті перебої з водою, незадовольняла її якість. Найбільше гнітить відсутність повної інформації.

— Чи доступні вам мобільний та інтернет зв’язок? Як часто спілкуєтеся з рідними?

— Спілкуємося з рідними по телефону по мірі можливості. Звичайно, бувають перебої –кожного дня «глушать», але – терпимо.

— Що найбільше хотілося б змінити?

— Хочеться, щоб командування проводило ротації та надавало невеличкі короткострокові відпустки для відновлення сил і підняття солдатського духу, а потім можна знову воювати. Хочеться, щоб ця війна швидше закінчилась. Мир – це не тільки коли не стріляють, а коли один одному допомагають.

У вас є знайомі, друзі в Росії та інших державах? Чи спілкуєтеся ви з ними? Як вони сприймають події в Україні?

Спілкуємось ВКонтакті, стосунки напружені, відношення негативне через дезінформацію в російських ЗМІ, переконати практично неможливо.

— А що б ви особисто сказали, якби випала можливість зустрітись із Путіним?

— Запитали б для чого він це робить, для чого зробив братів ворогами. Адже відбувається трагедія, яка принесла горе не в одну родину. З обох боків загиблі, зламані долі. Хочемо порадити йому пройти обстеження у психіатра. Коли згадуємо Путіна, на думку спадають слова з відомого шлягера – ла-ла-ла…