КОЛИ МАЛИНСЬКОМУ БАЗАРУ БУДЕ АЛЬТЕРНАТИВА?

Перш ніж братись за перо, заглядаю у Вікіпедію. Набираю слово для пошуку «базар» і читаю:

 1) «торгівля (перев. приватна) продуктами харчування або предметами широкого вжитку (часто в певні дні тижня) на площі або в спеціально збудованому приміщенні. Місце, де відбувається така торгівля.  Час такої торгівлі».

2) Організована торгівля спеціальними товарами в певні сезони або періоди найбільшого попиту на них. Шкільний базар.

3) перен., розм. Шум, гам, голосні безладні розмови.

Відразу  відкидаю другий пункт. Спонукає до цього прикметник організована. Сьогодні, в період хаосу і безладу це слово дратує, а головне воно не має нічого спільного з дійсністю. А от перше і третє визначення характерні. Вони змальовують більш реальну картину. Не вистачає тут лише одного речення – ціни на продукти високі, захмарні, космічні. Впевнений, що кожен може продовжити цей ряд ознак на свій смак і власне відчуття. Мабуть і ненормативна лексика напружуватиме мозок! А особливо, якщо відвідати наш до болю рідний малинський базар. Крокую між рядами і відчуваю, як хочеш-не хочеш, а округлюються очі. Пропорція чисто математична — чим більша ціна, тим вони (очі) більші в діаметрі. А очманіти є від чого: за кілограм м’яса, приміром, треба викласти 70 гривень,  десяток яєць коштує 10-11 гривень, за кілограм сиру молочниці правлять від 25 до 32 гривень, за літер молока давай червінця, за півлітра сметани — 18гривень. Захотілося до свята коропців підсмажити? Викладай 32-35 гривень. Ціни на овочі також лякають. Кілограм перця коштує 50 гривень,  редьки — 18. До того ж, не хлібом єдиним ми живемо! Треба ж іще щось одягнути та взути.

Наше базарське начальство і міська рада зі своїми контролюючими органами ніколи особливо й не піклувались про пересічного малинчанина і громаду в цілому. В порівнянні з іншими регіонами наш базар завжди тримав пальму першості по ціновій політиці і, на жаль, зрозуміло не на користь покупця.

Але були спроби, і досить вдалі, зламати цю систему, запропонувати їй реальну альтернативу. Ініціатором її, ідейним натхненником був на той час голова РДА, член виконкому міської ради Геннадій Ободзинський, а виконавцем, втілювачем у життя — начальник районного управління агропромислового розвитку, депутат міської ради Олександр Фролков. Період серйозних здобутків випав на осінь 2013 року та січень місяць 2014 року. Щосуботи, в центрі міста, на Соборній площі відбувалося дійство виїзної торгівлі. (Фотознімки старі. Так було, а коли ж буде краще?) Дехто називав це ярмаркою.

Та від цього суть справи не змінювалась. Бо малинчани мали змогу купувати якісну продукцію за цінами значно меншими, ніж на «рідному» базарі. Асортимент товарів стосувався безпосередньо продуктів харчування: м’яса, сала, яєць, риби, овочів, молочних продуктів. А реалізаторами були самі виробники: фермери, власники ОСГ (особистих селянських господарств). Секрет простий – з цієї схеми були виключені посередники, тому й товар дешевший. Задоволені були всі: і виробники, і споживачі. Ще б пак! Одні зекономили кошти, інші  миттєво все продали, нічого не залишилось, нічого не псується. Та не всі раділи. Міська рада бубніла, що, мовляв, торгівля на площі заважає руху транспорту, з’являється сміття, потрібно шукати інше місце. Але сприяти пошуку нового місця, а тим паче його облаштуванню зовсім не поспішала, всіляко демонструючи таку собі байдуже-пасивну позицію. Можливо, її можна було дещо пояснити присутністю у міському виконкомі директора базару Володимира Пащенка? Зрозуміло, що і все базарське  товариство теж було далеко не в захваті від такого розкладу справ, адже конкуренція псувала настрій, а головне – втрачався сенс дерти непомірні ціни. Тому, очевидно, невдовзі з’явились погрози, а згодом і застосування невідомими фізичного насилля щодо фермерів.

Але це так, короткий екскурс у минуле… Жити потрібно сьогоднішнім днем, вимірювати цінності життя потрібно і хочеться сьогоденням. А воно щось зовсім не радує. Влада нова, обіцянки нові, а базар виокремлено диктує свої правила гри. У міської та районної радах жодних стримуючих факторів – ні темників, ні жорсткої владної  вертикалі – час все модернізувати, оновлювати.  Але, мабуть, дехто з нинішніх керівників  інтегрований у систему «базар-ціни» та інші подібні структури  по самі вуха і змінювати їх не пускають старі-нові  гріхи та солодкі-солодкі преференції, про які пересічний малинчанин у кращому випадку лише здогадується. Так-так, шановний читачу, йдеться саме про товсті конверти, сумки, пакети й пакетики. І чим тяжчими та пухкішими вони будуть, тим краще…