Ще одна пожежа сталася минулого четверга, 12 грудня, у селі Йосипівка. Через тріщини у комині іскри потрапили на перекриття будинку, що і стало причиною загорання. Рятувальники вчасно приїхали на виклик до села — хатина вціліла. Тільки перекриття у будівлі обвуглилося, та штукатурка трохи обсипалася. Господар оселі відбувся переляком. 

 

Але, на жаль, не завжди вогнеборцям вдається врятувати житло і його власників від ненаситного вогню. І в цьому їхньої вини немає…

 

— Коли сигнал про пожежу надходить до нас із віддаленого від райцентру села, то врятувати будинок, а часом і життя людей, дуже мало шансів, — розпочав розмову про будні пожежної частини майор служби цивільного захисту Євген Миколайович Возний. — Раніше майже у кожному селі була пожежно-сторожова охорона, яка до приїзду рятувальників з Малина намагалася самостійно загасити вогонь. Для нас це була неабияка підмога. 

 

— А зараз лише в Йосипівці лишилася пожежна машина, — долучається до розмови Сергій  Волошин. — Але вона зазвичай зламана, або водія немає і знайти його ніхто не може. Донедавна і в Скуратах була пожежна машина. Але її, здається, здали на метал, тільки бочка лишилася. Добре, що з того боку є Чоповицька ППЧ. У нас — три пожежні машини, у чоповичан  — дві, так і працюємо.  

 

— Щоразу на караул у пожежну частину заступає одна бригада, — продовжує Євген Возний. — Тобто, якщо, не доведи, Господи, хлопцям доведеться їхати на виклик у Мар'ятин, то Малин залишиться без чергового караулу. Такі випадки вже траплялися. І не раз. Колись, пам’ятаю, практично одночасно загорілися будинки у різних селах та ще й у протилежних куточках району. Одну будівлю вдалося врятувати, а інша згоріла майже дотла. А все тому, що одна бригада не може розірватися на кілька викликів. Траплялися випадки, коли й з вихідного хлопців смикали. Вони за власні кошти наймали таксі й «летіли» чимдуж на роботу. Однак це ж не вихід із положення! Для міста обласного значення з такою кількістю населення просто вкрай необхідно розширювати особовий склад. Ось, наприклад, у Бердичеві, Коростені щоразу чергують два караули. Чим ми гірші?

 

Та не гірші! Просто грошей у міському та районному бюджетах немає! За деякими підрахунками, утримання пожежно-сторожових охорон у селах обходилося б районному бюджету у понад сто тисяч гривень на рік. Гроші ніби й невеликі, однак і тих немає. Але ж можна було б, приміром, відновити роботу ПСО лише на базі найбільших сільських рад, скажімо, у Луках чи Гранітному. 

 

Звичайно, на збільшення особового складу ДПРЧ-13 також потрібна кругленька сума. Грошей потребує і встановлення на територіях сільських рад гідрантів, водонапірних башт. Але ж дещо можна зробити й без особливих затрат. Наприклад, розчистити від снігу під’їзний шлях до річки чи ставка, прорубати лунки на водоймі, облаштувати пірс. Усе це у випадку пожежі полегшило б роботу рятувальників і збільшило шанси врятувати житло і його мешканців.