«А в остальном, прекрасная Маркиза, все хорошо, все хорошо»

Такої явки депутатів, як на 31 сесію Малинської районної ради, не пам’ятають і самі народні обранці. На засідання прийшло аж 48 із 54 депутатів. Але з винесеної головою райради Миколою Савченком пропозиції до початку сесії стало зрозуміло, що така кількість обранців завітала на засідання не випадково. Так треба було! Адже цього дня шляхом таємного голосування депутати мали обрати заступника голови райради. Однак про таємничість цього процесу навіть говорити було смішно. Ще до самого голосування народні обранці перешіптувалися між собою і називали прізвище щасливчика, котрий невдовзі сидітиме поруч із Миколою Івановичем у президії, носитиме горде звання заступника голови райради і отримуватиме також чималі премії, надбавки, доплати за ранг, за вислугу і само собою пенсію.

Святе місце порожнім не буває

— Чого там голосувати, тільки час даремно витрачати, і так усі знають, що заступником буде Левковець, — поглядаючи на годинник, мовив тихенько один із депутатів. — Учора ж усіх об’їхали й попередили. Тому і явка така, як ніколи.

— Я так розумію, мова йде про Савелійовича? — звернувся до головуючого  комуніст Володимир Костюченко. І почувши стверджуюче «так», продовжив: Прошу підтримати кандидатуру. Це порядна людина, яка ніколи не виляє хвостом. Де б не працював, усюди про нього лише добрі слова...

Співати дифірамби ще не обраному, але вже майже заступнику, щасливому від похвали Левковцю, взялися й інші депутати. Але виглядало це не так дивно, адже хвалебні пісні про позитивні якості Савелійовича затягували вже його однопартійці, народники.

Проти обрання заступника голови райради виступив лише один депутат Володимир Гоменюк. Як і на попередніх сесіях, народний обранець нагадав своїм колегам, що треба економити бюджетні кошти, і роздувати штат при сьогоднішній ситуації в країні немає потреби. Однак стара приказка про те, що один у полі не воїн, вкотре підтвердилася. Депутатові навіть доказати не дали. Головуючий обізвав Гоменюка Бабою Ягою, котра завжди проти, тоді як усі «за». А комуніст Володимир Костюченко, хизуючись своїми відмінними знаннями у законах, доповів, що «навіть у законодавстві передбачена посада заступника голови райради, тож букви закону треба дотримуватися».

Та не завадило б народним обранцям згадати й про неординарні рішення, адже за вікном дійсно непростий для України час, на Сході — війна, що з кожним днем забирає у свої обійми все більше і більше наших земляків. До того ж, бюджет райради дефіцитний, та й сам голова не особливо перевтомлюється на роботі. Вистачає у Миколи Івановича часу у робочі дні займатися особистими справами, то значить усе встигає й з усім справляється. Чого ж тоді брати помічника? Проте не даремно кажуть, святе місце порожнім не буває. До того ж, Миколі Івановичу треба мати цапа-відбувайла.

Як уже було сказано, більшість депутатів підтримала пропозицію Савченка обрати заступника голови райради, і почалося ну майже таємне голосування. Операція «Скринька» пройшла так, як і планувалося. За Левковця проголосували 44 народні обранці, проти — чотири. Тож тепер настала черга Савелійовича виспівувати дифірамби голові та депутатам, котрі його підтримали. У своїх похвальних піснях Михайло Левковець назвав нинішню раду однією з найефективніших за весь час і пообіцяв використати свій досвід, аби лишень більше добрих справ було. Тільки не додав, де саме тих добрих справ буде більше: у районі, у себе особисто чи в когось із однопартійців.

«В Багдаде все спокойно»

Про стан злочинності у районі доповідав прокурор Руслан Герич. Якщо коротко описати його доповідь, то це можна зробити так: «В Багдаде все спокойно», ну майже "все". На думку доповідача, усе могло б бути ще спокійніше, якби не кадрові питання у міському та районному відділах міліції.

Однією лише сухою доповіддю прокурора не обійшлося. Депутати закидали доповідача питаннями, тому довелося ще й розповідати про дерибан землі, піску, каменю, незаконні рубки. Але й ці відповіді зводилися до одного — на Малинщині усе робиться ЗАКОННО. Чуєте? ЗАКОННО.

— Суттєвих порушень екологи не виявили, — говорив, навіть не червоніючи, Герич. Якщо бачите, як вночі «грузяться» лісом чи піском, дзвоніть. Будемо реагувати. А поки що звиняйте, немає підстав.

Нічого злочинного не бачить Руслан Герич і в діях перевізників, в автобусах яких кілька місяців наклеєні оголошення, буцімто водії перевозять лише двох пільговиків, що направді суперечить закону. Але чого дивуватися, коли прокурор лише на сесії дізнався, що такі оголошення взагалі є, та ще й в усіх без винятку маршрутках. Наш прокурор маршрутками не їздить, звідки йому знати про таке «новшество»?

                                   Їхали, їхали і… приїхали

Доповідаючи про стан автомобільних доріг, начальник філії «Малинський райавтодор» М. Бех, здавалося, ось-ось втратить свідомість від запитань прискіпливих до його роботи голови райради та депутатів. Ну не може чоловік з напівживою технікою, над якою не сьогодні так завтра батюшка правитиме, дороги ремонтувати. І немає в цьому його вини. Гроші, які мали б надійти до Малина з обласного центру, розбазарили ще в Житомирі. До Малина в гарній упаковці з блакитною стрічкою надійшли лише обіцянки, мовляв, завтра чимось допоможемо. Тому й не дивно, що ситуацію щодо безпеки руху на дорогах Малинщини можна сміливо назвати одним словом — «приїхали».

І як би не розпинався Микола Іванович, що підприємство Беха повинно пропонувати комусь свої послуги і таким чином заробляти гроші, однак послуги надавати райавтодору просто нічим — трактори й машини розвалюються на ходу, від подиху вітру. І слиною запчастини, на жаль, не склеїш.

Тож, обговоривши питання по дорогах, депутати прийняли рішення тиснути на керівництво області і міняти систему розподілу коштів, аби уся ця процедура проводилася у районах.

Цьому дам, цьому дам, а цьому не дам, бо самому треба

Приступивши до обговорення змін у районному бюджеті, доповідач зазначила, що ділити особливо нічого. Однак декого з депутатів хвилював пункт, де вказувалося, що Федорівській сільській раді на розвиток комунального господарства вкотре райрада виділяє 20 тисяч гривень. Куди там виділяти, коли щороку на це підприємство з райбюджету і так йде чимало грошей? Однак ці надходження для федорівського комунального господарства, як для мертвого припарки.

— Не всім ми допомагаємо, — знову взяв слово депутат Володимир Гоменюк. Телестудії «Полісся», «Архплану», федорівському комунальному господарству допомагаємо, а аптеці №28 не допомагаємо. Чому? Складається враження, що нашими руками хтось хоче добити ту аптеку…

Особливо болісно ці слова з незрозумілих причин сприйняли депутати Костєрєв та Кашиця і навіть порадили Савченку звернутися до прокуратури щодо заборгованості по зарплаті в аптеці №28.

Проголосуєш проти — доїдять…

На повістці дня було ще одне цікаве питання — премії голови райради Миколи Савченка. 25 відсотків за березень і квітень. Проте ставити під сумнів такі доплати до основної зарплати за «тяжкіє труди» Миколи Івановича було нікому. Народні обранці сиділи мовчки і з усім погоджувалися. Яка там економія державних коштів? Яка там війна? Депутати, немов сліпі кошенята, тягнули руки «за». Утримався лише обранець Володимир Гоменюк. А депутат, що сидів біля мене поруч, зніяковіло пояснив свій вибір під час голосування так: «Проголосуєш проти — доїдять. Та й два голоси проти, мій та Гоменюка, нічого не змінять»…

До речі, перед тим як голосувати за дане рішення, обранець Володимир Гоменюк запитав у голови райради, скільки премії отримують працівники районної ради. Відповідь була — 25 відсотків, хоча коридорами адмінприміщення ходять чутки про всі 80 відсотків...

Ось так ми і живемо. А ще говоримо — демократичне суспільство, хочемо в Європу. Яка Європа, шановні? Для більшості з нас місце у найвідсталішій країні Африки, на плантації, де й голову догори страшно підняти, аби нагайка по спині не пройшлася... Справжні патріоти України, її кращі сини, не боялися лишати свої домівки й родини та їхати на Майдан, не бояться і нині йти добровольцями у гарячі точки на Сході України, а дехто боїться навіть слово проти сказати...